image image image image image
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Сагайдачний і нині воює проти ворогів України

10:13 28.08.2014

image002Більше сотні запорозьких козаків стоять на блокпостах, беруть участь в антитерористичній операції у складі Збройних сил України в Луганській і Донецькій областях. Деякі чоловіки мобілізовані до складу нашої артилерійської бригади, несуть службу на полігоні Близнюки, готуються до бойових дій. Цими воїнами пишаються їхні побратими — члени козацьких організацій, які приготували солдатам й офіцерам гуманітарну допомогу.

Але 15 серпня в Запоріжжі на о. Хортиця козаки святкували ще й 400-річчя потужних і переможних походів Війська Запорозького Низового на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним.

— Сьогодні ми в черговий раз проводимо гуманітарну експедицію для наших солдатів-козаків, котрі призвані до Української армії, — сказав кореспондентам «Запорізької правди» перший заступник голови ради з питань козацтва при обласній держадміністрації Дмитро Сухінін. — Координаційна рада на чолі з Валерієм Барановим, головою облдержадміністрації, щомісячно збирає таку допомогу серед козаків та отаманів. Допомагаємо, чим можемо, всім, хто нині виконує військовий обов’язок — захищає рідну землю він внутрішніх і зовнішніх ворогів. Зазначу, що з державного бюджету не беремо жодної копійки. Усе це купуємо за гроші козаків, переважно членів Координаційної ради.

Харчові продукти, промислові товари (миючі засоби, одяг) — усе, що необхідне для виконання службових обов’язків, зібрали козаки. Перший вантаж — борошно. Його привезли на площу Фестивальну й перевантажили в автобус, який візьме курс на полігон Близнюки. До речі, автобус потім довантажувався ще в кількох місцях.

На Хортиці, біля історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» учасники урочистостей поклали квіти до пам’ятника герою повісті Миколи Гоголя Тарасу Бульбі. Адже це — один із символів Запорозького козацтва, збірний образ козака-запорожця.

Потім був урок мужності. Воїни-козаки, які брали участь в антитерористичній операції на Сході країни, поділилися пережитим і побаченим зі своїми побратимами. Відбувся також «круглий стіл» на тему військових походів Петра Сагайдачного, участь у якому взяли науковці та козацькі отамани.

— Ми вважаємо за честь бути в Запоріжжі в той знаменний момент, коли формуються військові підрозділи, а воїнам передаються вантажі з гуманітарною допомогою, — зазначив гість із Києва, верховний отаман Міжнародної організації «Об’єднана рада Українського та зарубіжного козацтва» Олександр Левандо. — Щодо особистості Петра Сагайдачного скажу: коли росіяни окупували Севастополь, перше, що вони зробили, — зняли пам’ятник цьому видатному гетьманові. Це свідчить про те, що він і мертвий воює проти наших нинішніх ворогів.

Чому ж постать Петра Конашевича і нині поперек горла російським ура-патріотам? Бо він — уособлення українських перемог, яких так не бажає кремлівська верхівка. Історія не пам’ятає випадку, коли б війська під проводом цього полководця зазнали поразки, були розбиті. Найбільшим супротивником Запорозького козацтва в ті часи була Оттоманська Порта (Туреччина) та її васал — Кримське Ханство. Саме з ними найбільше воював Петро Сагайдачний і здобував перемоги. Але в 1618 році з 20-тисячним загоном запорожців саме цей гетьман пішов на допомогу польському королевичу Владиславу, який здійснював похід на Москву й застряг під Вязьмою. Тоді поляки із запорожцями взяли столицю Московії, а кінь Сагайдачного топтав бруківку Москви.

Але брати Кремль Сагайдачний тоді відмовився. Він забрав запорожців і рушив в Україну. Чому гетьман так діяв? Бо чудово розумів, що як від сильної Московитії, так і від сильної Речі Посполитої Україні добра не буде. Тому він залишив цих монстрів на двобій, аби вони знесилювали одне одного. Як бачимо, вороги й досі не забули цього.

Організаторські здібності гетьмана стали тим суб’єктивним фактором, який безпосередньо вплинув на розвиток козацького воєнного мистецтва, його стратегію й тактику. Сагайдачний провів реформу війська на Січі: поділив його на сотні та полки, поновив навчання. Разом з тим впровадив сувору дисципліну, заборонив пити горілку під час морських походів, а за провини карав на смерть. Сагайдачний очистив козацькі лави від анархічних та кримінальних елементів, при цьому залучив до війська людей «осілих», пов’язаних із землею та хліборобством. Унаслідок реформи партизанські ватаги козаків стали регулярним військом, покращилась організація та боєздатність. Сагайдачний запровадив у війську багато нововведень, зокрема, легку й маневрену артилерію та добре озброєну й навчену піхоту.

Він долучив Військо Запорозьке до вирішення проблем та прагнень жителів України, задіяв його до політичної самоорганізації. Саме завдяки Сагайдачному Військо Запорозьке по праву стало національним, що сприяло підвищенню його боєздатності. Унікальна територіальна, паланково-курінна система організаційної побудови Запорозької Січі забезпечувала високий ступінь готовності війська до війни.

Військова стратегія і тактика гетьмана були розраховані на ведення бойових дій в умовах чисельної переваги супротивника, при цьому Петро Сагайдачний володів умінням чітко розподіляти сили й правильно визначати напрямки головних ударів супротивника, а також визначати його найслабкіші ланки. Він чи не першим у військовій справі активно застосовував тактику засадних та зустрічних боїв, коли нечисленні загони добре вишколених козаків нападали на чисельно переважаючі маршеві колони супротивника і вносили безлад і паніку у його лави.

Хотинська битва 1621 року (між Туреччиною й Польщею) стала для Сагайдачного зенітом його слави як полководця. В умовах гострої нестачі часу та ресурсів для облаштування козацьких позицій Петро Сагайдачний зумів організувати надійну оборону козацького табору, що була спроможна витримати інтенсивні артилерійські обстріли противника. Під час оборони Сагайдачний використав тактику концентрованого вогню козацької піхоти по наступаючому ворогу. Після того, як вогонь вносив розлад у ворожі лави, Сагайдачний організовував стрімкі контратаки, одна з яких поставила турецьке військо на межу цілковитого розгрому.

Його тактика нічної війни не лише завдавала важких втрат противнику, але й підривала його моральний дух. Саме атакуючі дії запорожців, що виснажували супротивника та руйнували його плани, дозволили не тільки витримати облогу Хотина, але й завдати армії Османа ІІ стратегічної поразки. Вірменський хроніст Авксентій писав: «Якби не козаки, польське військо було б розбите за 3-4 дні. Перемогу було здобуто тільки завдяки Богові й запорозьким козакам».

— Нинішня молодь повинна знати свою історію, — зауважив директор Запорізького обласного краєзнавчого музею, доктор історичних наук Георгій Шаповалов. — Адже нам є ким пишатися. Однією з легендарних постатей серед багатьох українських героїв був Петро Сагайдачний. І добре, що наше нинішнє козацтво займається патріотично-виховною роботою. Бо нащадкам великого гетьмана нині доводиться воювати за Україну. Упевнений, що вони братимуть приклад із нього, захищатимуть рідну землю так, як це робив свого часу Петро Сагайдачний.

Пилип ЮРИК