image image image image image
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Огляд законопроектів внесених до Верховної ради щодо законодавчого врегулювання банкрутства фізичної особи

ministerstvo-yustitsiyi-ukrayiniНа розгляд Верховної ради пропонується два законопроекти, які передбачають законодавче закріплення можливості банкрутства фізичної особи, а саме – «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання процедури банкрутства фізичної особи з метою забезпечення економічної та соціальної стабільності суспільства»     № 2714 та «Про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом» №2353a.

Підхід у них є принципово різним. Один передбачає врегулювання внесення змін до чинного законодавства про неплатоспроможність (№2714), інший – прийняття окремого законодавчого акту (№2353а).

Ключовим принципом законопроекту №2353a є надання права на банкрутство лише добросовісним боржникам.

На можливість застосування такого підходу вказується у доповіді Світового банку (п. 190 Report on Treatment of the Insolvency of Natural Persons). Також він рекомендується й експертами USAID («Аналіз регуляторного впливу прийняття проекту закону України «Про банкрутство фізичної особи»).

Підтримуючи прагнення закріпити право на банкрутство лише за особами, які діють добросовісно, слід зауважити, що окремі критерії законопроекту викликають сумнів.

Наприклад, відмовити у порушенні провадження у справі про банкрутство можуть, якщо боржник протягом трьох років притягався до відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері економіки. Коло таких адміністративних правопорушень має бути переглянуте у напрямку їх звуження.

Не можна й погодитися із такими підставами для відмови у порушенні провадження, як наявність у власності родичів першого ступеня споріднення боржника майна сукупною вартістю понад суму безспірних вимог кредиторів. Такі вимоги виправдано застосовувати лише за умови, якщо родичі володіють майном на праві спільної сумісної власності з боржником.

Виникають зауваження й щодо визначення окремих термінів, як, наприклад, безспірні вимоги, вони відрізняються від зазначеного терміну, передбаченого законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Загалом досить спірною є пропозиція врегулювати банкрутство фізичних осіб в окремому законодавчому акті.

По-перше, розвинені країни, з усталеною практикою регулювання банкрутства фізичних осіб, зокрема, США, Велика Британія, Німеччина та Іспанія, визначають порядок банкрутства юридичних та фізичних осіб в єдиному нормативному акті.

По-друге, такий законодавчий підхід призведе до дублювання та неоднозначного застосування положень, що містяться у законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (наприклад, щодо мораторію, який покладається на майно боржника та ін.), що негативно вплине на правову практику.

Натомість, детальний аналіз законопроекту № 2714 демонструє, що до нього є менше зауважень.

Процедура банкрутства фізичної особи цим документом плавно вводиться у систему банкрутства юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, принаймні, підстави для порушення провадження у справі для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців є однаковими.

Важливо, що проект закону № 2714 надає підвищені гарантії захисту боржникам. Зокрема, не може бути предметом стягнення житлове приміщення загальною площею не більше  65 м2, якщо воно є єдиним придатним для постійного проживання боржника і членів його сім’ї.

Також стягненню не підлягає земельна ділянка загальною площею не більше 0,4 га, на якій розташоване таке житлове приміщення.

Водночас не встановлюється граничного строку реалізації плану реструктуризації боргів, тоді як в розвинених країнах цей строк є законодавчо визначеним: у США – 3 роки, у більшості країн Європи – 7 років, у скандинавських країнах – 5 років.

У п. 30 Рекомендації Єврокомісії від 12.03.2014 про новий підхід до комерційного банкрутства рекомендується повне звільнення боржника від боргів не пізніше 3 років після завершення процедури реалізації всіх активів боржника, а у випадку реструктуризації – не пізніше 3 років з дати затвердження плану реструктуризації.

Процедура банкрутства фізичної особи має доходити логічного кінця, а негативний вплив банкрутства повинен бути обмежений, щоб надати особам, визнаним банкрутами, другий шанс.

На рівні ЄС гармонізовані виключно процесуальні норми банкрутства фізичних осіб, зокрема, у Регламенті Ради Європи про провадження у справах про неплатоспроможність  № 1346/2000 від 29 травня 2000 р. та Рекомендації Єврокомісії від 12.03.2014 про новий підхід до комерційного банкрутства.

Матеріально-правові норми банкрутства фізосіб (що складають зміст законопроектів, поданих до ВР) не є гармонізованими, про що прямо вказано у п. 11 вищезазначеного Регламенту Ради Європи № 1346/2000 від  29 травня 2000 р. Європейський законодавець виходить з того, що внаслідок різних матеріальних прав надто складно запровадити загальноприйняті судові процедури неплатоспроможності у всьому ЄС.

Це пояснюється, наприклад, різницею законів про заставне право у країнах Євросоюзу. Крім того, переважні права, якими користуються деякі кредитори у судових процедурах неплатоспроможності, в деяких випадках повністю відрізняються.

З усіх країн-учасниць ЄС Мальта, Болгарія та найновіший член ЄС – Хорватія не мають законодавства щодо банкрутства фізичних осіб, хоча Хорватія вже розробила відповідний документ.

Економічна ефективність законодавчого закріплення банкрутства фізичних осіб доведена низкою досліджень. Банкрутство є ефективним інструментом перерозподілу ресурсів відповідно до економічно обгрунтованих потреб.

При введенні до законодавства України процедури банкрутства фізичної особи слід обрати таку модель, яка найкраще відповідає вимогам української державної регуляторної політики та інтересам суспільства.

 

Провідний спеціаліст відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області   Т.О. Перчик