Наставник
«Одна година вашого часу на тиждень – може змінити чиєсь життя назавжди». З цього твердження починається рекламний буклет стосовно популяризації ідеї наставництва над дітьми – сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, що виховуються у інтернатних закладах.
Що таке наставництво? Що воно може дати дитині, яка зростає без батьків? Що робить наставник? На ці питання дає відповідь Постанова Кабінету Міністрів України від 4 липня 2017 № 465 «Деякі питання здійснення наставництва над дитиною», в якій визначено механізм організації здійснення та ведення наставництва над дитиною.
Наставник – це не член сім’ї, не вчитель і не спонсор. Наставник – це людина, яка хоче і може присвячувати дитині свій час, знання, сили. Наставник може навчити підопічного найпростішим побутовим речам: як готувати їжу, прати й прасувати; пояснити, звідки беруться гроші і як правильно планувати бюджет, як обирати товари в магазині; розповісти, куди звертатися для отримання медичної допомоги; допомогти визначитися з майбутньою професією, підготуватися до вступу до ліцею/вузу або знайти роботу.
Завоювавши довіру дитини, він може пояснити, як будувати близькі стосунки і створювати сім’ю. Можливо, показати приклад власної сім’ї, адже вихованці інтернатів не бачать здорової моделі сімейних стосунків і не вміють їх створювати.
Врешті-решт, наставник – це людина, якій просто не байдужа ця конкретна дитина.
Скільки часу і грошей це потребуватиме?
Мінімальні зобов’язання, які бере на себе наставник – це відвідувати дитину раз на тиждень протягом години впродовж року.
Однак краще орієнтуватися на довготривале спілкування. Адже часто наставники продовжують спілкуватися й дружити з вихованцями на добровільних засадах і після досягнення ними 18 років.
Ніяких матеріальних зобов’язань наставник не має.
Які діти можуть мати наставника?
Наставника може мати дитина – сирота або дитина, позбавлена батьківського віком від 0 до 18 років, яка проживає у закладах інституційного догляду. Однак, насамперед наставництво орієнтовано на дітей середнього і старшого шкільного віку. За словами психологів, маленькі діти погано розуміють такий формат відносин. Вони сподіваються, що наставники їх всиновлять, якщо, наприклад, вони добре поводитимуться, й дуже засмучуються, коли цього не відбувається.
Хто може бути наставником?
За законом, дієздатні особи віком від 18 років.
Винятки прописані в статті 212 Сімейного кодексу.
Зокрема, наставниками не можуть бути люди, які вже були усиновлювачами або опікунами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини; перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; не мають постійного місця проживання та постійного заробітку; страждають на певні хвороби або за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду. Також наставниками, як і усиновлювачами, не можуть бути іноземці, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини. Наставниками також не можуть бути люди, які були засуджені за певними статтями Кримінального кодексу або мають непогашену судимість за вчинення інших злочинів.
До кого звернутися, якщо я хочу стати наставником?
Підбором наставників у м. Мелітополь займається Мелітопольський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Якщо у Вас виникло бажання стати другом для дитини, яка перебуває у інтернатному закладі звертайтеся до Центру, що розташований за адресою:
м. Мелітополь, вул. Осипенко, буд. 96, ІІ поверх.
Контактний тел. (0619) 44-85-62.
Фахівець із соціальної роботи Мелітопольського міського центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Прутських Юлія.