image image image image image
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

2014 рік — рік  ушанування  пам’яті великого поета  української нації.ми чуэмо [Разрешение рабочего стола] ми чуэмо2 [Разрешение рабочего стола]

Сільська бібліотека-філія № 7 (с. Костянтинівка) та дитяча  бібліотека продемонстрували літературно-музичну композицію за віршами Тараса Шевченка «Живи в мені, ти спів святий Тараса…», покладеними на музику. В березневий день в стінах бібліотеки звучали твори Тараса Шевченка, покладені на музику. Метою заходу стало знайомство з творами Тараса Шевченка, підвищення інтересу до пісень  на слова поета, виховання прагнення до знання історії свого народу. Учні гімназії НВО № 1 «Таврія», активні читачі-користувачі дитячої бібліотеки, взяли участь у цьому заході.

Пісні на слова великого Кобзаря — лише невелика частка велетенського за кількістю і безмежного за розмаїттям форм жанрового різновиду, ім’я якому — музична Шевченкіана.

Ще за життя почали створювати пісні на його слова неписемні селяни, для яких вірші Шевченка були настільки близькі і зрозумілі, настільки глибоко відтворювали їхні мрії і сподівання, що сприймалися, як народні. Ряд творів геніального поета насичені відчуттям образів української природи. Вірш «Садок вишневий коло хати» став пісенним шедевром, написаний в казематі ІІІ відділу в Петербурзі 1847 року. Прості, зрілі образи постають перед нами: весняний вечір в українському селі, сім’я, що сіла вечеряти біля хати, і невгамовний соловейко — символ свободи, вільного, щасливого життя. Над віршем працювали видатні композитори Петро Чайковський, Микола Лисенко, Гнат Хоткевич та багато інших митців. Сам твір став популярною народною піснею.

Високий мистецький рівень виділяє баладу молодого Шевченка «Причинна». Картина  буряної ночі на Дніпрі привернула увагу багатьох літературних критиків розмаїттям звукових образів. Неможливо було встояти, щоб не передати це через музичні ефекти. На слова вступної частини Д. Крижанівський написав пісню «Реве та стогне Дніпр широкий», що стала народною піснею.

Ми хочемо, щоб нам не соромно було перед Шевченковою пам’яттю, ми повинні любити свій народ, свою Батьківщину так, як він, знати свою історію, шанувати своїх героїв, щодня і щомиті бути готовими  до боротьби за себе, за своє майбутнє, за справедливість, за честь матері-України. Ми маємо  усвідомити, що життя — це боротьба і обирати в ній треба місце непохитних захисників правди, бути сильними, як оспіваний Шевченком  Дніпро у буряну ніч.

Сповнений болючого ліризму вірш Шевченка «Думи мої, думи мої» передає тугу поета за рідним краєм. Суворий пафос громадянських переживань  Шевченка за долю народу виразно постає в живому роспіві Шевченкових рядків, втілених у дуже простій рельєфно викарбуваній мелодії, яку створив мало кому відомий аматор. Музикант Костянтин Борисюк,  ім’я якого забулося, та його наспів органічно увійшов у музичну свідомість народу, став народною піснею.

Пізньої осені 1845 р. Тарас Шевченко тяжко захворів на запалення легенів, яке тоді не часто виліковували. Важко було на душі у поета. Думав, що доведеться розпрощатися зі світом, а ще стільки хотілося зробити для милої України. І тоді народилося останнє звернення до рідного народу із закликом порвати кайдани. Щоб побудувати велику, вільну, нову сім’ю, де б його, поета, згадали незлим, тихим словом. Так був написаний у кінці 1945 року «Заповіт». Але він виявився не останнім словом поета, бо Тарас Григорович Шевченко переміг свою хворобу і продовжував творити далі.

«Заповіт» же його став твором, улюбленим  в народі, а згодом і народною піснею. Музику до «Заповіту» Тараса Шевченка писали багато композиторів, але найвідомішою стала мелодія полтавського учителя Гордія Гладкого, яку ми зараз і співаємо.

На захід були запрошені і працівники сільської ради на чолі з сільським головою Біленьким Леонідом Григоровичем. Присутні не тільки прослуховували, але й активно підспівували пісні, які увійшли в наші душі ще зі шкільних років. В бібліотеках були оформлені книжкові виставки  «Шевченко понад часом», «Геній віри і любові», «Віч-на-віч із Шевченком».

Коваленко Н. М., Ольховська Г. А., Гвоздєва О. В.