image image image image image
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Пройшов доброволець крізь пекло боїв

Воїн АТО із Костянтинівки Олексій Грищенко, який при виконанні бойового завдання отримав тяжке  поранення, не занепадає духом та вірить, що неодмінно одужає. Про це він розповів кореспондентам «Нового дня».

Пораненого побратим закривав  від обстрілу собою

Олексій брав участь в боях на сході країни  в складі 72-ї окремої механізованої бригади. В серпні поточного року боєць отримав тяжке поранення  під Старогнатівкою.  Цю подію він запам`ятав дуже добре.

— Після того, як біля нас проїхали дві ворожих БМП, завантажені ящиками  боєкомп-лектів, я взяв ручний гранатомет і в кожну з них влучив двічі, вони зупинились. Я, мабуть, увійшов в азарт, пішов до нашого БМП, щоб взяти ще «муху» (гранатомет. — Ред.).  І коли я відчиняв двері машини, то став боком до  ворога…  І тут я відчув, що запекло у плечі, побачив кров, а потім чую, що мене немов струмом вдарило, тоді я зрозумів, що влучили в хребет, — ділиться спогадами військовий.

Після того, як Олексія поранили, солдати намагалися якомога скоріше доправити його у лікарню. По дорозі вони рятували знесиленого побратима, як могли.

— Десь в полі мене «викинули» з БМП, я чекав на інший транспорт… І якийсь солдат накрив мене собою, бо він був у бронежилеті. Зовсім поруч лунали вибухи, тому він, щоб  врятувати мені життя  прикривав мене собою, — ділиться Олексій.

З пересадками під вибухами пораненого доправили спочатку в медзаклад у Волноваху, потім в Маріуполь. Там лікарі, зробивши обстеження, негайно направили його до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І. І. Мечникова. Поки лікарі рятували Олексію життя, його дружина Надія, яка весь цей час перебувала в Костянтинівці,   відчувала серцем, що з коханим щось сталося. І хоча чоловік попрохав три дні не телефонувати йому, жінка витримала лише один день та, відчувши тривогу, розпочала його пошук.

— Ми шукали Олексія через волонтерів, через військових цілий день, по всіх лікарнях. Про те, що він у Дніпропетровську, ми дізналися о 12-ой ночі і, не роздумуючи, вже о другій годині я їхала до чоловіка. «Їхати чи ні ?» — таке питання не стояло, — розповідає Надія.

Тоді лікарі оголошували невтішні прогнози і ставили під сумнів навіть те, що Олексій зможе сидіти. Та підтримка дружини, сина Богдана та небайдужих мелітопольців дала свої результати — зараз військовий сидить та потроху  робить вправи із гантелями.

 

Продовження статті читайте у газеті «Новий день» від 09.12.2015 на сторінці 3