Право особистої приватної власності дружини та чоловіка
У відповідності до статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;
6) речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
7) премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню;
8) кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;
9) страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
Також, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. У той же час суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню, оскільки саме такі дії другого з подружжя дозволили вивільнити час одержувачу премії чи винагороди для особистого розвитку, повноцінної праці, забезпечували певну стабільність сімейного життя, що сприяло більш повноцінній праці.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані в наслідок відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди, страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. Віднесення зазначеної групи надходжень до особистої приватної власності обумовлена їх цільовим призначенням: на поновлення речі, що належить особі на праві особистої приватної власності, на відшкодування моральної шкоди, на відновлення здоров’я тощо.
Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Слід зазначити, що за загальним правилом реєстрація шлюбу є підставою виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно. Проте, положення шлюбного договору можуть встановлювати інший правовий режим майна, набутого за час шлюбу.
У той же час, реєстрація шлюбу не встановлює зміну правового режиму майна, набутого кожним з подружжя до реєстрації шлюбу. Чітке розмежування правового режиму майна, набутого до та після реєстрації шлюбу дає можливість не лише уникнути суперечок у разі розірвання шлюбу та поділу майна, але і забезпечує певну майнову незалежність кожного з подружжя в шлюбі.
Режим особистої приватної власності розповсюджується не лише на майно, набуте кожним з подружжя до реєстрації шлюбу, а й на деяке майно, набуте під час шлюбу. Наприклад, це майно набуте на підставі договору дарування або в порядку спадкування. Особистою приватною власністю є також майно, набуте одним з подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Наприклад, особі було подаровано гроші, за які потім придбано автомобіль.
Правовий режим майна подружжя може бути змінений судом. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Також, слід зазначити, що статтею 59 Сімейного кодексу України встановлено, що, той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім’ї насамперед дітей. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї які відповідно до закону мають право користування ним.
Згідно до ч. 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У той же час, Сімейний кодекс встановлює обов’язок того з подружжя, хто є власником майна, враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які відповідно до закону мають право користування ним. Так, відповідно до статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла.
Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Якіб’юк Юлія Арсенівна