image image image image image
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

«Мелітопольська публіка дуже щира і натхненна»

Оксана Пекун про пісні, свої плани і телебачення

Оксану Пекун в Мелітополі знають не тільки як народну артистку України, ведучу програми “Фольк-music”, а й як співачку, що не вперше відвідує Мелітополь. І кожного разу співачка, яка справді вболіває за українську музику і довго опікувалась народними виконавцями, збирає повний зал шанувальників її таланту.

Зараз Оксана Пекун їздить Україною в рамках гастрольного туру, який розпочався в рідному місті співачки — Тернополі. Напередодні концерту в Мелітополі нам вдалося задати їй кілька запитань.

— Пані Оксано! З вашою творчістю знайомі мільйони українців, та й за межами нашої країни багато шанувальників вашого таланту. Хто є автором Ваших пісень, скільки пісень є в Вашому репертуарі?

— Пісень море… я не рахувала (усміхається) Близько 200, це точно! Для того, щоб заявити про себе як особистість, потрібно було бути оригінальною, цікавою і, звичайно, зі своїм репертуаром. Тому була поставлена мета — написати пісні, з якими я і почала брати участь у конкурсах. Мій перший композитор Олександр Бурміцький. І я рада, що мої перші пісні написані на тексти моєї колежанки і куми Олени Лайко. Це пісні «Кав’ярня кохання», «Не залишай». Завдяки цим пісням я заявила про себе. Вони і зараз дуже на часі. Ці пісні мені подобаються, і я бачу, що глядачеві і слухачеві вони до душі. Згодом у моєму репертуарі з’явилася пісня «Квіти в дарунок», яку для мене написав Олександр Рожанський. Вона стала шлягером 90-х, і саме «Територія А», яка святкує у цьому році 25-річчя, визнала її однією з кращих пісень. Свій концерт я завжди починаю шлягером 20-го століття, піснею Юрія Рибчинського та Ігоря Поклада «Зелен клен». Близько 10 пісень для мене написав композитор Олег Макаревич: «Відлітаю, прощай», «Осінь», «Мамо», «Цвіли сади», «Я така ще молода».

— Розкажіть, як народжується пісня. Чи одразу розумієте, що вона буде хітом?

— Якщо я чую пісню, і в мене мурашки, або мені дуже подобається текст, я однозначно на неї западаю і починаю над нею працювати. Буває і таке, що треба попрацювати над текстом, щось виправити, і автори йдуть назустріч. Ми все обговорюємо і робимо. Наприклад, з композитором Ніколо Петрашем ми дуже довго шукали для мене пісню, яка ж буде моєю: одна, друга, третя… І він каже: «Пекун, ну що ж тобі все не подобається і не подобається?» Я зараз приїду додому і надішлю тобі пісню, яку ти однозначно візьмеш (сміється). І повірте, так і було! 23 година, приїжджає Ніколо додому, дзвонить мені і каже: «Пекун, лови пісню». Я відкрила телефон, включила пісню і зрозуміла, що це хіт! Дуже дякую Ніколо Петрашу і Людмилі Пономаренко за пісню «Доля-доленька».

— Які пісні з Вашого репертуару найулюбленіші, і які найчастіше глядачі просять виконати на «біс» під час концертів? Як Ви вважаєте, в чому секрет успіху у Ваших шанувальників тієї або іншої пісні?

— Секрет у подачі пісні, в енергетиці. Я можу її правильно показати, і це саме моя пісня. Моєму глядачеві це до душі, і милує око. Мені дуже подобається українська народна пісня «Дівча», яка стала перлинкою у моєму репертуарі. Дуже класна і душевна пісня «Не залишай», але я її не так часто виконую на своїх концертах. Тому що вона сумна, і не хочеться людям створювати сумний настрій. І дуже цікава весела пісня «Черевички», яка просто піднімає настрій і люди співають разом зі мною, ще й підтанцьовують!

Був випадок, коли я закінчила свій концерт, усі встали, аплодують і кричать: «На біс, на біс». Я запитую: «Яку пісню»? — «Рябинушка!». Це пісня з репертуару гурту «Фрістайл», яку співала Ніна Кірсо. Я дуже вдячна Анатолію Розанову і Сергію Кузнєцову за цю пісню, яку вони мені подарували.

— Як Ви вважаєте, в чому унікальність саме української пісні?

 — Унікальною піснею я вважаю — народну. Тому що українська пісня не завжди є унікальною. Адже можна два-три слова заспівати, і вона буде одноденкою, а через рік забудеться. А от народна пісня, вона залишається назавжди, тому що написана народом, давно, передається із покоління в покоління, кожне слово перевіряється, і це завжди якась історія. Народна пісня дійсно перевірена багатьма роками і залишається на генетичному рівні. Коли ти чуєш народну пісню — то відчуваєш, що вона тобі давно-давно знайома і одразу запам’ятовуєш.

— Вас знають ще і як відому телеведучу. Участь у Вашій телепрограмі брали і мелітопольські колективи. Чи є в Ваших планах нові телепроекти?

— В моєму житті був дуже важливий проект «Фольк-music», якому я віддала 10 років свого життя. Навіть більше. Адже ще перед тим, як він починався, ми довго працювали. І навіть після дуже довго говорили, як його продовжити. Але все в цьому житті має свій початок і свій кінець. Можливо, треба починати щось нове робити, але ми не зупиняємося, і у нас є великі плани.

— Ви дали вже багато концертів по всій країні. Яка вона, українська публіка? Як Вас зустрічають в різних регіонах України? Чи пам’ятаєте, як співали в нашому регіоні? Які спогади залишились від мелітопольських виступів?

— Звичайно, Мелітопольський район славиться піснями. Мені дуже подобається колектив «Веснянка» з Данило-Іванівки. Вони автентичні і дуже щирі люди. Найголовніше, що вони займаються пошуковою роботою, і все, що вони потім показують у своїх виступах, — то великий досвід: костюми, пісні.. Адже не кожен колектив цим займається. А вони — завжди у пошуку. Не можу не відмітити ансамбль «Надвечір’я» Кам’янсько-Дніпровського РБК, які займаються дослідженням сільської пісенної культури свого краю. І коли я обирала пісню для програми «Фольк-music», то замість однієї пісні я обрала п’ять (!) — одразу для трьох програм.

І дуже приємно, що це відбувається саме на Сході України, у Мелітополі, в Запорізькій області. Мелітопольська публіка дуже щира і натхненна. І я з нетерпінням чекаю зустрічі 7 квітня.

Не можу не згадати про «Цілющі джерела», а місцевість, в якій вони знаходяться, я вважаю неймовірним місцем сили. Адже, коли я приїжджала туди зі знімальною групою, я одразу відчула надзвичайну позитивну енергетику. А вода там унікальна. Обов’язково, як буде час, поїду туди ще, аби просто відпочити, релакснути, подихати повітрям і випити цілющої водички. І ще раз постояти біля величного дуба, тим сильна енергетика, яку словами просто неможливо передати.

А Кам’яна Могила, яка розташована в Мелітопольському районі, на березі річки Молочної — це ж одна з найдивовижніших загадок природи!

— Зараз тільки завершився конкурсний відбір на «Євробачення». Чи були в Вас плани щодо участі в ньому? Кого вважаєте найперспективнішим учасником з тих, хто був цього року?

— Відверто кажучи, мені набридли ці брехливі євробаченські відбіркові тури. Звичайно, є талановита молодь, але вона не проходить. І після того, як завалювали найкращі твори, людей, які працювали над піснями, образами, я розчарувалася у цьому конкурсі і принципово його не дивлюся.

— Ви суттєво змінили напрямок своєї творчості — від фольклору до естради. Чи треба Вашим шанувальникам у майбутньому чекати нових сюрпризів? Чи є в Ваших планах нові кліпи, альбоми? Розкажіть про Ваші творчі плани.

— Трішки не так. Більше 15 років я була активною на естраді, працювала з одним з кращих шоу-балетів України «Dels’ Art» Олега Чорного (до речі, першого продюсера Тіни Кароль). Тоді ми провели 100 концертів в Україні. А ось з 2008 року я стала музичним керівником і ведучою програми для всіх поколінь «Фольк-music». Тому у наступні 10 років я більше уваги приділяла цьому унікальному телепроекту. А тепер я знову більше уваги приділятиму не лише телебаченню, але й сцені.

Я не зупиняюся! Я працюю! Зараз ми працюємо над ювілейним туром і їздимо Україною. Це велика і дуже потужна робота моєї команди, яка працює на розвиток і популяризацію творчості Оксани Пекун. Я усім дякую за те, що ми разом. У нас багато планів на майбутнє, і ви про все обов’язково почуєте, а потім і побачите!

Люблю безмежно! І до зустрічі в Мелітополі!