image image image image image
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Рефат Чубаров: Стратегія повернення рідної землі складна, але здійсненна

Яким чином домогтись деокупації півострова Крим, як відбуватиметься повернення територій, захоплених російськими агресорами? У своїх відповідях на ці запитання розмірковував про сучасні проблеми України голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров на зустрічі з регіональними журналістами, яка була організована Українським кризовим медіа-центром.

Попередження Меджлісу залишили без уваги

Зустріч відбулась у режимі «питання-відповідь» і була дуже складною. Спікер був максимально щирим, і тому кожна його фраза наче зачіпляла оголений нерв. Були хвилини, коли спікер замислювався над питаннями, й панувала напружена тиша в очікуванні відповіді одного з лідерів корінного народу Криму.

— Коли анонсували зустріч з Рефатом Чубаровим, я про себе подумала, що це не буде цікавим, що така тема як кримські татари та Крим мене не зачепить. Але я не уявляла, наскільки зустріч захопить мене, і наскільки цілеспрямований співрозмовник голова Меджлісу. Я бачила його інтерв’ю в репортажах, але не уявляла, яка це особистість, — поділилась своїми враженнями представниця одного з українських медіа по завершенню колективного інтерв’ю.

Я ж в свою чергу, слухаючи голову Меджлісу кримськотатарського народу, згадувала рідну бабусю, яка у свій час пережила депортацію, і думала, наскільки сильний, терплячий і миролюбний мій народ, який не зброєю, а перемовинами, акціями, своїми вчинками щодня відстоює свободу своєї Батьківщини, цілісність країни та права корінного народу Криму.

Меджліс і раніше попереджав Київ про те, що Крим — слабка ланка, що за роки незалежності України в Криму багато чого не було реалізовано з того, що мало укріпити державність. До того ж розкинуті по всьому півострову військові бази росіян, заміна після депортації етнічного населення та незгуртованість суспільства стали головними факторами швидкої окупації цієї частини української території.

—         Кримська трагедія має нас навчити тому, що незалежність України громадяни повинні захищати у будь-який спосіб, а держава зобов’язана готувати до цього громадян. У 2014 році ті, хто мав на це повноваження, цього не зробив. Якщо ви будете системно аналізувати українські телевізійні канали, виступи публічних політиків, я вже не кажу про народних депутатів, то дійдете  висновків,  які бачу я: частина публічних людей в українському суспільстві продовжують ту політику, яка може розширити умови, сприятливі для подальшого захоплення Росією нашої території, — пояснив Рефат Чубаров.

Трагедія депортації

Під час депортації в далекому 1944 році, коли чоловіки були на фронті, жінок, дітей і людей похилого віку у товарних вагонах вивозили у Сибір та Середню Азію. Робив це «батько» радянського народу

Йосип Сталін, за яким по сьогодні сумують колишні працівники концтаборів та КДБ, з метою асимілювати, розчинити, знищити корінні народи у загальній масі, щоб потім було зручніше керувати покірливим натовпом, як кажуть, без роду, без племені.

— Коли вночі постукали у вікно і дали 15 хвилин зібратися, я встигла одягнути дітей, загорнути молодших у ковдри та взяти Коран. Ніхто не казав, куди ми повинні їхати, навіщо і чому. Чоловік, брати й дівери були на фронті, — згадувала страшні часи депортації моя бабуся. — У вагоні, якщо частина людей відпочивала, інші стояли, місця не було. Їжу та воду в першу чергу віддавали маленьким бранцям, саме вони стали помирати першими, та ще й старі. Ховати в дорозі нікого не дозволяли. Ешелон зупинявся посеред степу, тіла померлих вивантажували, та товарняк рухався далі. Нас привезли у далекі кишлаки, де тримали майже за рабів. Жінки залишали дітей і щодня відправлялись на бавовняні поля під пекуче сонце. Полегшало, коли після закінчення війни стали повертатися чоловіки. Але багатьох з них було вбито на фронті.

Тоді ніхто з нас не знав, що частина фронтовиків — кримських татар було арештовано і розстріляно в яру під Сімферополем, ще частину, як мого дідуся, було відразу з фронту відправлено на шахти або спецпоселення. А поки корінний народ Криму поневірявся на чужині, в залишені з речами й худобою домівки були привезені з російської глибинки всі охочі. Слід відзначити, що у свій час за такою схемою йшло заміщення населення України під час голодоморів. Під безжальну тоталітарну машину було кинуто й інші народи, та цей безжальний і  необґрунтований вирок досі є кровоточивою раною в серцях депортованих народів.

Загарбники вчиняють злочин за злочином

А те, що відбувається зараз в окупованому Криму, нагадує ті часи.

—         Сьогодні кримські татари та етнічні українці, які не сприймають окупацію — це ті люди, яких Росія хоче витіснити з Криму. Зараз не сталінські часи, всіх у вагони не посадиш. Є інші методи для того, щоб змусити людей самим від’їжджати. Це страх. Практично кожен тиждень в Криму відбуваються чергові масові обшуки кримських татар. Де їх утримують — по кілька діб невідомо ні для рідних, ні адвокатів. Це означає лише одне – їх катують. Для окупантів не обов’язково приходити до всіх. Достатньо прийти до одного, але у такий спосіб, щоб всі це побачили, — пояснює голова Меджлісу. — Чого хоче Росія? В імперському уявленні її політиків,  збереження і розвиток російської держави неможливе без України. Вони готові йти до цієї мети, і Крим – це перший крок на цьому шляху. Тепер вона перетворює півострів у військовий форпост, і на цій території їй не потрібні люди, які до неї нелояльні. Що відрізняє кримських татар від інших людей, які мешкають у Криму? Вони дуже ретельно зберігають свою колективну пам’ять. А так сталося в історії, що всі біди, починаючи з 1783 року, приходили на кримську землю з Москви. Проведення «Кримської платформи» для Кремля стало тим подразником, від якого він ніяк не може отямитись. На перших підходах до реалізації форуму Росія посміхалася. Потім, коли побачила, наскільки серйозно ми реалізовуємо ідею, почала шантажувати всіх потенційних учасників. В результаті росіянам не вдалося тою мірою, на яку вони розраховували, зірвати «Кримську платформу». Результат для них невтішний: до платформи доєдналися 43 країни-держави та 4 міжнародні організації.

Боротьба триває

—         Якою була б ваша стратегія повернення Криму до складу України, якби ви були президентом? – несподівано запитав Рефата Чубарова представник ЗМІ з Донецької області.

На це питання спікер відверто сказав, не хоче спиратися на ідею про звільнення військовим шляхом, бо він навіть не може уявити, якими будуть втрати на такій маленькій території.

—         З іншого боку, впевнений у тому, що будь-які дипломатичні механізми не спрацюють, якщо не буде міцної української армії. На мою думку, головне – це посилення міжнародного тиску, але в цьому питанні не все так просто. Якби я був президентом, прийняв би законодавчий акт, який чітко проголошував, що кожна людина, яка поселилася в Криму з моменту втрати контролю, а саме з 27 лютого 2014 року, повинна покинути півострів. Слова досить жорсткі, — пояснив Рефат Чубаров. — Не хочу сказати, що вони  погані люди або українці чи кримські татари кращі, але сталося так, що помітна частина тих людей, які після війни переїхали до Криму, жили в домівках кримських татар. Вони сумували за батьківщиною, а в 1991 році так й не сприйняли того, що живуть в незалежній українській державі. І вони хотіли додому, але з нашою землею. Є деякі фактори, які мають українській державі полегшити питання відновлення суверенітету в Криму, допомогти їй знайти дорогу на материк. І один з цих факторів — саме питання корінних народів, їх права на свою землю. Тому така різка реакція Москви на прийняття в Україні закону про корінні народи. За 30 років політичної діяльності не пам’ятаю жодного випадку, коли якісь схвалені закони викликали таке обурення з боку Російської Федерації, як цей закон.

З першого дня депортації кримськотатарський народ прагнув повернення, відстоюючи своє право жити на історичній батьківщині, і досягнув своєї мети. Зараз наново згуртувувався і щоразу нагадує на численних всеукраїнських й міжнародних форумах, акціях та заходах: «Крим – це Україна». І інших варіантів не може бути, тільки повернення державі окупованої території.